Кожум’яка Степан Демидович
(4 грудня 1898 - 31 серпня 1989)
інженер-мостобудівник;
публіцист, літературознавець, мовознавець;
активний
учасник дисидентського руху опору.
Народився
Степан Демидович Кожум’яка у місті
Новомиргороді Єлисаветградського повіту 4 грудня 1898 р. Батько – Демид
Кожум’яка був великим землевласником, займався городництвом, розширював садибу
та деякий час обирався до Златопільської земської управи.
Навчався Степан Демидович спочатку в
народній школі Новомиргорода, а потім вступив на земські педагогічні курси до
Єлисаветграду, які закінчив у 1917 році, одержавши звання народного вчителя. Випускав
рукописний журнал «Лісовий струмок», де в одному з номерів помістив допис
«Більшовизм», у якому піддав жорсткій критиці радянський лад. А у 1922 році почав видавати ілюстрований журнал “Перша
ластівка”. У 1926 році, Степан Кожум’яка вступив на мовно-літературне
відділення Одеського інституту народної освіти, яке закінчив у 1928 році.
Навесні того
ж року він мав здавати державні іспити, але був заарештований ДПУ, а згодом
засланий до Йошкар-Оли на 3 роки. У вироку по справі 1928 р. повідомлялося, що
Степан Кожум’яка проявляв себе як активний антирадянський елемент,
шовініст-самостійник, прихильник економічної та політичної незалежності
України; був невдоволений існуючим ладом; вважав, що необхідно виховувати
молодь, яка б стала на захист прав пригніченого українського народу. У м.
Новомиргороді та м. Одесі неодноразово відкрито виступав проти політики
радянської влади.
У 1931 р.
Степан Кожум’яка повернувся із заслання. І відразу вирішив вступити до
Харківського автомобільно-шляхового інституту на факультет будівництва
автомобільних шляхів. У 1932 році Степана Кожум’яку взяли до американської компанії «Форд» на
роботу начальником тарифно-нормувального бюро.
29 грудня 1937 року Степан Демидович був знову
заарештований і засланий у Самарлаг Куйбишевської області. Його
звинувачували в участі у націоналістичній
контрреволюційній організації та націоналістичній агітації.
У 1946 р.
закінчився термін ув’язнення. Степан
Демидович повернувся до України і працював начальником шляхової дільниці у Златопільському
районі на Черкащині . Та на початку 1949 року на нього чекав черговий арешт й
заслання на вічне поселення до Красноярського краю. 1953 року після звістки про
смерть Сталіна засудженого випустили на волю.
Після приїзду
Степана Кожум’яки на Україну прийшли папери з Черкаського обласного суду, в
яких повідомлялось, що його було реабілітовано та поновлено в усіх правах, бо
будь-якої його провини не доведено.
У 56 років
Степан Демидович пішов працювати техніком райавтошляхвідділу, а згодом став
головним інженером Новомиргородської шляхо-експлуатаційної дільниці №722.
Протягом 1954-1973 років С. Кожум’яка працював інженером-автошляховиком у
Златополі та Новомиргороді. Будував залізобетонні мости: в м. Новомиргороді, в
селах – Мартоноші, Панчевому, Коробчиному, Великій Висці, в околишніх
райцентрах — Малій Висці, Голованівську, Гайвороні – ці мости й дотепер служать
людям.
22 березня
1969 року за ініціативи Степана Кожум’яки в с. Лип’янці встановлено погруддя Т. Шевченку.
У 1968 році Степан
Демидович разом із колегами Іваном Фецовичем та Михайлом Хлопецьким, підготував
рукопис «Автошляхового словника». Словник видали у 1995 році у Львові.
31 серпня
1989 року пішов з життя славетний
українець Степан Кожум’яка. Похований Степан Демидович у місті Новомиргород на
центральному кладовищі.
Упорядник Ю. Колісник. — Львів, 2002.
Петро Селецький.
Винниченко промовляє до земляків.// «Молодий комунар». 14.V.1988 р.
Світлана
Орел. Український аристократ з «куреня».
// Газета «Дзеркало тижня». - № 7 (735) - 28 лютого — 6 березня - 2009 р.
Шульга
Віктор. На калиновому мосту //Новомиргородщина. — 2009. — 13 січ.
Орел
Світлана. Юний Шевченко знову… в Новомиргороді// Слово просвіти. — 2010. — 13
лип.
В'ячеслав Чорновіл із гостиною у Степана Кожум'яки
Фото С.
Лепехи. — Новомиргород. (травень 1989 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар