Сторінка для батьків

29.01.2021 р.

Консультація для батьків «Як навчити дитину здоровому способу життя»

Багатьох батьків цікавить питання «А чи здорова моя дитина??? Чи буде вона пектися про власне здоров’я коли подорослішає??? Як мені вчинити, щоб дитина хотіла вести здоровий спосіб життя???». Намагаючись вирішити ці питання батьки часто заходять у «глухий кут». Адже дорослі не завжди поводять себе гарно та правильно і не знають як «змусити» дитину бути здоровою. Саме про це і піде мова.

Перш за все батькам потрібно прояснити саме для себе питання про здоровий спосіб життя. Що це таке саме для Вас? У загальному сенсі вести здоровий спосіб життя означає – вчасно слідкувати за здоров’ям усіх органів та організму в цілому, правильно харчуватися, займатися спортом, загартовуватися, уникати в своєму житті негативних звичок та слідкувати за власним настроєм та емоційним станом. Коли людина систематично виконує усі вище зазначені правила – вона робить добру справу для продовження свого життя та покращення його якості. Але нажаль, за такими правилами живуть далеко не усі дорослі люди. Навпаки – таких людей досить мало. У сучасному житті на людей покладено багато обов’язків та вони відчувають себе загнаними у деякі рамки. Тому, на фізичні навантаження часто просто не вистачає сил, загартовування стає неможливим через безліч вірусів та інфекційних захворювань, а за допомогою «поганих звичок» дорослі люди часто намагаються зняти стрес. От і виходить, що майже кожна 3 людина власноруч шкодить своєму здоров’ю і своїм негативним прикладом привчають до такого способу життя власних дітей.

Звичайно, можна знайти безліч причин з яких неможливо відмовитися від режиму життя до якого Ви звикли, але, для покращення долі власних дітей потрібно замислитися. Впровадження в життя дитини нових гарних звичок потрібно розпочати з відновлення власного життя. Батькам варто усвідомити, що без їх допомоги дитина ніколи не стане гарною, та пам’ятати – усі риси характеру в дитині дісталися у спадок та були виховані батьками, отже – намагайтеся   виховувати лише найкраще. І варто розпочати із здорового харчування та фізичних навантажень. Звичайно, людині, яка тривалий час не займалася спортом досить важко саме розпочати, і в цьому Вам, як раз, і допоможе Ваша дитина. Почніть із легкої ранкової гімнастики, мотивуйте дитину, розповідайте для чого Ви це робите, що дасть цей комплекс вправ.  Головне завдання батьків – змотивувати та зацікавити дитину фізичними заняттями. Згодом, коли організм звикне до вправ – можна зайнятися будь – яким родинним видом спорту, або допомагати дитині досягти власних успіхів у спорті.

Перейти на здорове харчування також не просто. Але, якщо пам’ятати про позитивний результат та рішуче налаштуватися на гарні покращення – усі труднощі долаються вмить! Варто намагатися закріпити в уяві, що все те, що Ви робите зараз, дійсно є дуже гарним та важливим для Вас. При такому налаштуванні психіка приймає усі настанови за правило та починає їм підкорюватися.

Розмові про пагубні звички варто відвести окреме місце. Адже, нажаль, у учасному світі батьки майже завжди забувають про присутність в їхньому житті не тільки власного задоволення, але й власних дітей.

Діти батьків, які спостерігають за згубними звичками (паління, вживання алкоголю тощо) намагаються перейняти поведінку важливих дорослих  і відтворюють її у власних іграх, намагаються спробувати такі звички у реальному житті.  Таким чином, не замислюючись над власною поведінкою можна виховати зовсім не таку людину, на яку очікуєш.

Підводячи підсумки, можна зробити для себе єдино вірний висновок: діти – наше дзеркальне відображення, їх поведінка – це наша поведінка, наші звички – це їх звички. Отже, перш за все, потрібно передивитися власну поведінку та вкладати в дитину лише здорові гарні звички. Лише в такий спосіб можливо налаштувати дитину на здоровий спосіб життя!

І я Вам цього дуже бажаю!

25.11.2020р.

Насильство в сім’ї.

Поради соціального педагога батькам

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

погрози забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

ламання та знищення особистих речей;

використання брутальних слів, лайка;

принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

звинувачування у всіх проблемах;

критикування думок, почуттів, дій;

поводження із ним/нею як із прислугою;

ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

нехтування дитиною;

нехтування обов’язків стосовно дитини;

відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

Діти відчувають сум.

Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Діти можуть:

Реагувати надто агресивно;

Не визнавати авторитетів;

Бути пасивними чи пригніченими;

Мати вигляд заляканих;

Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;

Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до спеціалістів.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

09.09.2020р.

Пам’ятка для батьків щодо правил дорожнього руху

-Ходіть тротуаром, тримаючись правої сторони. Вчіть і дитину цього.

-Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком: переконайтеся, що немає транспорту, подивіться ліворуч і праворуч.

-Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина має звикнути до того, що коли переходиш дорогу, потрібно зосередитися.

-Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.

-Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».

-З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими й тільки після повної їх зупинки, оскільки дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.

-Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті автівки, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю тощо.

-Не виходьте з дитиною з¬за машини, з¬за кущів, не подивившись попередньо на дорогу, — це типова помилка, не можна допускати, щоб діти її повторювали.

-Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

-Їзда на велосипедах вулицями та дорогами дозволяється особам з 14 років. Діти до 14 років мають кататися у дворах, на ігрових майданчиках під наглядом дорослих.

-У транспорті привчайте дитину поводитися спокійно, розмовляти тихо, триматися за руку дорослого чи поручні, щоб не впасти. Не дозволяйте дитині виглядати з вікна у транспорті.

31.08.2020р.

Структура 2020-2021 навчального року

День знань відбудеться 1 вересня

Перший семестр триватиме з 1 вересня по 24 грудня.

Другий – з 11 січня по 28 травня 2021 року.

Осінні канікули  – з 26 жовтня по 1 листопада.

Зимові канікули – з 25 грудня 2020 року по 10 січня 2021 року.

Весняні канікули – з 22 по 28 березня 2021 року.

 Організація освітнього процесу в Могутненському НВК на 2020-2021 навчальний рік враховуючи обмежувальні заходи в зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби

1.Вхід в школу батьків, бабусь, дідусів з початком навчального року суворо заборонено.

2.В школу заходять тільки учні, вчителі та персонал школи.

3.При вході в школу обробляти руки антисептиком.

4.Під час перерв всі учні повинні ходити в масках,  на уроках маски дозволяється знімати. Зміна масок кожні три години, тому при собі мати ще 2-3 захисні маски для зміни.

5.За умови поганого самопочуття учень повинен повідомити класного керівника  або вчителя предметника у якого урок.

6. Кожного ранку поміряйте температуру і оцініть стан здоров'я дитини та стан свого здоров'я  і  ні в якому разі не відпускайте дитину до школи  з температурою, сильним головним болем, нежиттю чи кашлем, тобто з будь - якими ознаками ГРВІ, залишаєте дитину вдома і повідомляєте класного керівника.

7.Навчання буде проводитися в одному класі, а переходити будуть лише до спортзалу та інформатики.

8.Забезпечення питного режиму в школі не буде, тому кожен обов'язково при собі мати індивідуальну пляшку для води.

9. Здобувачі освіти 10 класу заходять до школи через записний вихід №2, по всій школі ходити не дозволяється.

10. У їдальні діти дотримуються правил дистанції та сидять по 4 дитини за столом.

5 речей про коронавірус, які потрібно знати батькам

5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ:

попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар

нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)

попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки

просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується

посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення

важливо уникати місць масового скупчення людей

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук

під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя

не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними

не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

11 правил безпеки в Інтернеті, яких батьки мають навчити дітей

Малі легко привчаються до використання інтернету, і саме на цьому етапі старші повинні втрутитися й допомогти їм дізнатися про безпеку в мережі. Із зовсім малою дитиною чи старшим підлітком важливо спочатку обговорити базові правила.

1. Проговорити основні правила.Із зовсім малою дитиною чи старшим підлітком важливо спочатку обговорити базові правила. Почати можна з того, що нічого на 100% не є приватним у мережі.

2. Бути обережним з особистою інформацією. Спершу варто пояснити, що таке персональні дані. Напишіть докладний список і розтлумачте, чому важливо максимально зберігати їх у таємниці. Нагадайте дитині, що вона повинна попереджати вас, коли оприлюднює щось із списку в інтернеті.

3. Використовувати паролі. Діти уже з раннього віку починають створювати свої акаунти у соцмережах та власні електронні скриньки.Попри те, що сайти самі регулюють, наскільки безпечним є пароль, батьки також мають проконтролювати цей процес. Можна попередньо розповісти, що пароль повинен містити різні символи й попередити, що його нікому не можна розповідати.

4. Обговорити, що можна поширювати у соцмережах. Діти особливо люблять проводити час у соціальних мережах, тож варто пояснити їм, що можна поширювати у своїх профілях, а що – ні.

5. Зробити спілкування у Viber, Whatsapp і Telegram безпечним. Підлітки часто спілкуються за допомогою Whatsapp, Viber і Telegram, не усвідомлюючи, що їхні чати не є 100% приватними. Саме тому варто розповісти, що не можна писати там про свої банківські рахунки чи паролі. Діти уже з раннього віку починають створювати свої акаунти у соцмережах та власні електронні скриньки.

6. Ділитися новими уміннями. Розповідайте дитині про те, як оновилася стрічка новин на Facebook чи які зміни відбулися у додаванні відео на Instagram.  Це допоможе дітям легше пристосуватися до нововведень й уникнути пов'язаних із ними проблем.

7. Пояснити небезпеку безкоштовного публічного Wi-Fi. Діти люблять безкоштовний Wi-Fi – а хто не любить? Поясніть їм, що ці мережі можуть робити доступними їхні дані.

8. Завантажте VPN (virtual private network). VPN-підключення допоможе ефективно захистити користувачів.

9. Убезпечити від ігрових афер. Домовтеся про те, що діти скачуватимуть ігри під вашим наглядом або самі завантажуйте розваги для них. Щоразу переконуйтеся також, що ви використовуєте перевірені сайти й додатки. Домовтеся про те, що діти скачуватимуть ігри під вашим наглядом або самі завантажуйте розваги для них.

10. Не розмовляти із незнайомцями у чатах. Діти охоче долучаються до чатів і груп, але важливо попередити їх стосовно небезпеки спілкування із незнайомими людьми.

11. Не вірити рекламі в електронній пошті. Не все те золото, що блищить. Варто пояснити дітям, що приголомшливі акційні пропозиції, які надходять в електронних листах – обман і спосіб заволодіти особистою інформацією користувача.

8 порад батькам щодо виховання дітей

Якщо Ви сумніваєтеся у виборі правильного шляху, і Вам потрібні слушні підказки щодо подолання труднощів, що виникають в результаті виховання дітей, то ми зібрали для Вас найкращі поради фахівців. Отже:

1. "Такий же, як всі". Не слід балувати дитину, тільки тому, що вона найменша у сім'ї, так як вона може відчути своє особливе привілейоване становище. Намагайтеся уникати виразів типу: "Ти ще маленький!", "Підростеш - дізнаєшся", такими словами Ви вказуєте на існуючу нерівність у вашому тісному колі. Важливо, щоб дитина відчувала свою рівність в сім'ї.

2. Не створюйте дитині особливого становища: кращий шматок, гарніший одяг, перше місце. Це сприяє розвитку егоїзму.

3. Умійте відмовляти своєму чаду впевнено і безкомпромісно, якщо його запити не відповідають сімейним цінностям або порушують комфорт дорослих.

4. Вчіть повазі до старших, враховуючи їх інтереси та побажання.

5. Вислуховуйте думку дитини з потрібних питань, дозволяйте їй бути присутньою і брати участь в сімейних справах.

6. Закріпіть певні обов'язки за дитиною і уважно стежте за їх виконанням.

7. Виховуйте повагу до старшого покоління. Розповідайте, як треба дбати про дідусів і бабусь, при цьому необхідно давати чіткі доручення ("Дізнайся, як почуває себе бабуся", "Пограй тихесенько, а мама відпочине" і т.д.)

8. Вчіть спілкуватися з дітьми, бути доброзичливими до оточуючих людей; вчіть давати іграшки іншим діткам, ділитися з іншими.

Поради психолога

Пам'ятка батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагай­тесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій твор­чий імпульс.

• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелекту­альному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має ви­ходити за межі пристойного.

• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб ви­разити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Поради психолога

Ні виховній агресії в сім’ї! 

Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «аг­ресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез­ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі­ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією бать­ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап­робує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит­тя — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркаль­но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при­гнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляє­мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували сим­патію та усмішку, підтримку, співчуття та на­віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия­ви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'я­зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!